ЯК УЧИТИ ОРІЄНТУВАТИСЬ У ЖИТТІ ?
Попередження протиправної поведінки учнів
(батьківський лекторій)
У нинішніх складних умовах переходу до ринкової економіки учні переживають кризу життєвої орієнтації. Давні цінності відходять, нові приймаються нелегко. Тому слід навчити учнів успішно діяти та утверджуватись у сфері позитивного соціального досвіду.
Готуючи учнів до подальшого життя, потрібно дати їм конкретні, життєво необхідні знання, які допоможуть сформувати гнучке, варіативне мислення, не занепадати духом у скрутних обставинах, поважати людей, робити навколишнім добро, протистояти злу тощо.
Для досягнення цієї мети найдоцільнішим є гуманістичний підхід до учнів, який полягає у визнанні їхнього права на вільний розвиток і вияв своїх здібностей, повазі до особистості молодої людини, розумінні того, що вона є головною дійовою особою навчального процесу.
Відомо, що діти та їхні батьки прагнуть, щоб учитель був насамперед доброзичливим. Принцип доброзичливості мав би бути покладений в основу всієї роботи щодо попередження протиправної поведінки. Цей принцип має давню історію. Він згадується у вченнях ще давніх греків. А в релігійному контексті він формулюється як "возлюби ближнього свого як самого себе".
Професійна мужність учителя полягає у тому, що зіткнувшись з усілякими негативними виявами вихованців, він продовжує з повагою до кожного вводити їх у світ позитивного досвіду людства. Адже учень – це поєднання не лише позитивних якостей, а й таких, як агресивність, жадібність, підступність, брехливість, любов до наживи тощо, утім треба з повагою ставитися до нього такого, яким він є. Тож принцип доброзичливості має базуватись на гуманізмі.
Гуманізм – це визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і вияв своїх здібностей, утвердження блага людини як критерій оцінювання суспільних відносин.
Гуманізація навчально – виховного процесу – це перебудова всього життя школи, усієї системи взаємин, які в центр ставлять особистість. її інтереси, запити. Системотворчим ядром педагогічної системи є дві особистості – особистість учителя та особистість учня, їхня спільна діяльність і спілкування. Отже, гуманізація навчально-виховного процесу – це: 1) гуманізація педагогічної праці, 2) гуманізація взаємин учителів та учнів, 3) гуманізація взаємин між учнями, 4) гуманізація навчальної діяльності.
Гуманізація підходу до учня
Гуманізація складається з усього того конкретного, що спрямоване на визнання цінності учня та його щастя. Це перше, що має взяти за основу своєї діяльності вчитель-гуманіст. Під час навчання у школі вчитель допомагає учневі ввійти у складний світ взаємин із природою і людьми, знайти у ньому своє місце. Звісно, кожен хоче на цьому місці почуватися максимально комфортно – мати певний рівень життєвого достатку, хорошу сім'ю, улюблену справу, здоров'я. І ще – щоб довколишні розуміли, любили, сприймали, поважали, співчували... Тобто, щоб молода людина, вступивши у самостійне життя, своєю ідеальністю гармонійно вписалася в його об'єктивну даність — природу і суспільство.
А що буде, якщо такої гармонії не буде досягнуто? У такому разі зростатиме імовірність виникнення конфліктів, стресів, хвороб, нерозуміння, смерті.
Гуманістичне ставлення до учня не може базуватися на пустому місці. Суспільство, залежно від рівня цивілізації, створює необхідні умови для реального здійснення гуманістичного підходу: готує висококваліфіковані кадри педагогів, створює матеріальну базу для навчального процесу та відпочинку учнів, дбає про вивільнення зі сфери суспільного виробництва батьків для здійснення виховання дітей тощо. Іншим боком цього процесу є суб'єктивний чинник – активність самого учня. Під керівництвом мудрого вчителя він працює над виробленням у себе сукупності вмінь, які необхідні для успішної життєдіяльності.
Таким чином, бути вчителем – гуманістом – означає якнайкраще підготувати учня до життя в нинішніх умовах суспільного розвитку країни.
Не претендуючи в жодному разі на вичерпність, а радше як приклад, покажемо чого слід навчити учнів для їхнього успішного входження у самостійне життя.
1. Змолоду знати свій організм і вміти підтримувати його в належному стані Упродовж віків люди прагнули щастя. У його визначенні мислителі минулого й сьогодення не можуть дійти згоди. Але всі схильні визнати, що основною складовою щастя є здоров'я.
1. Учень сам має виступати об'єктом у процесі оздоровлення:
слід вивчати свій організм і підтримувати цього в належному стані. У цьому йому потрібно допомогти. Допомога вчителя може включати: 1) пропаганду фізичної культури, 2) інформацію про способи вивчення організму людини та досвід підтримання хорошого стану здоров'я, 3) керівництво роботою учня щодо вивчення свого організму та його загартування (організація необхідних консультацій зі спеціалістами, поради щодо організації праці й дозвілля, моральна та організаційна підтримка в освоєнні нових методик роботи над собою тощо), 4) роботу з батьками (пропаганда, інформування , організаційна допомога у формуванні фізичної культури дитини).
2. Обирати небажане й відмовлятись від бажаного.
Якщо батьки, вихователі бажають дитині добра, вони мають готувати її до того, щоб вона вміла вибирати небажане й відмовлятись від бажаного. Адже в житті часто трапляються ситуації, коли треба зробити вибір саме таким чином.
Введення учнів у ситуації, що потребують подібного вибору, дають вихователеві можливість гартувати волю вихованців, стримувати емоції, керуватися доцільністю. А це дуже важливо для попередження протиправної поведінки, важковиховуваності, бо відомо, що саме слабкі, емоційні учні найнестійкіші перед впливом організаційно сильних правопорушників.
3. Поважати закон.
Логіка виховного процесу у цьому випадку може бути такою:
1) слід показати , що закон забезпечує найбільшу свободу особистості. Закон відіграє роль регулятора відносин між людьми. Психологічне завдання педагога на цьому етапі роботи з учнем – зняти чи попередити його негативну настанову на ставлення до правових норм у суспільстві.
2) доцільно дати знання законів. Основне завдання на цьому етапі -інформативне. Тож бажано запрошувати для роботи з учнями спеціалістів у галузі правових знань.
3) потрібно вчити дотримуватися законів у повсякденному житті та дбати, щоб їх дотримувалися інші. Для досягнення цього необхідне багаторазове вправляння.
4. Любити і поважати себе.
Примітивний поділ учнів на хороших і поганих зараз завдає школі багато шкоди. Ми мусимо визнати, що в дитини може виявлятися ревність, злість, асоціальні спонукання. І дитина має знати про це. Суть виховання і самовиховання полягає у тому, щоб навчити дитину керувати негативними виявами своєї натури. Якщо ж постійно наголошувати на тому, що вона недобра, зла, має погані наміри, заздрісна тощо, то в неї розвивається неприязнь не тільки до себе, а й до навколишніх.
Дитина має себе любити й поважати. Як тільки учень бачить, що вчитель готовий його захистити, підтримати, допомогти, у нього розвивається співчуття до інших. Учень, який не поважає себе, не може поважати інших.
5. Відчувати себе дівчиною чи юнаком.
Молода людина на порозі свого життя бачить себе не стільки громадянином, скільки сім'янином – чоловіком або дружиною, продовжувачем людського роду. Нинішній виховний процес, на жаль, ще не орієнтований на допомогу учневі в освоєнні таких ролей. У сім'ї, стосунках подружжя і дітей такі загальнолюдські моральні цінності, як повага, любов, терпіння, страждання, самопожертва тощо можуть ставати найглибшими, І цей дарприроди не використовується вихователем найперше там, де має бути використаний – для попередження потягу до егоїзму, зла, насильства.
Із чого почати цей аспект роботи недосвідченому вихователеві?
Насамперед, необхідно відчути себе (у школі, стосунках з дітьми, а не серед дорослих, чи в сім'ї) не тільки старшим, учителем, а просто жінкою чи чоловіком. Це зробити не так легко, як здається на перший погляд. Адже вся атмосфера шкільного життя формує вчителя як безстатеву істоту (обмаль чоловіків – педагогів, домінування повчального тону начальника у стосунках з учнями, скромно-суворий стиль одягу, який не сприяє самовираженню тощо).
Як тільки ви пройнялися цією думкою, починайте скрізь, де ви буваєте з дітьми, – у класі, на екскурсії, у полі, на роботі, у транспорті – поводитися як жінка чи чоловік, які виконують професійну роль учителя. Ваше вміння бути жінкою (чи чоловіком) – то найперший приклад для учнів.
Наступні етапи вашої роботи включатимуть два аспекти:
1) надання юнаку чи дівчині інформації, необхідної для підготовки на роль сім'янина, 2) створення умов для вияву та вправляння учнів у формованих вами якостях.
6. Уміти програвати.
Відомо, що життя без мети є тягарем. Цілеспрямованість – одна із суттєвих характеристик життєдіяльності людини. Вона є об'єктивною передумовою її успішного функціонування в суспільстві.
Завдяки розробкам вітчизняних педагогів у нашій школі останнім часом утверджувався принцип успішності учнівської діяльності: щоб учень охоче прилучався до праці, потрібно було, щоб вона сприяла успіхові.
Відомо, що результат цілеспрямованої поведінки може бути не тільки успішним, а й із такою самою ймовірністю неуспішним. У сучасних умовах усвідомлення цього факту є загальною необхідністю.
Вторгнення в економічне життя суспільства ринкових механізмів неминуче приведе до змін у соціально-психологічній сфері життєдіяльності людей. На місце видів діяльності, де результат був неминуче успішним, частіше ставатимуть ситуації з невизначеними або заздалегідь неуспішними результатами. Фермерові банк борги не спише, як списував раніше колгоспові. Газету. Яка не знаходить читача, чекає банкрутство. Робітник, який має невисоку кваліфікацію, може стати безробітним. Школяр. Що має погані знання, не може претендувати в майбутньому на високооплачувану роботу. Для учнів, які не готові до життя за таких умов, виникає небезпека вияву песимізму, розпачу, а інколи й бажання утвердитися в асоціальних способах поведінки. Якою може бути профілактична робота щодо попередження протиправної поведінки у цьому випадкові? Вона має містити чотири пункти дій:
1) допомогти учневі усвідомити той факт, що іншою стороною будь-якої діяльності, у яку він залучається ( на противагу від бажаної успішності), є неуспішність. Ця неуспішність – не вселенська трагедія. А лише один із варіантів прогнозованого результату. Готовність учня до одержання небажаного результату допоможе йому уникнути стресів і спрямувати енергію на пошук інших варіантів вирішення завдання;
2) учити учня уникати невизначених ситуацій вибору. Невизначена ситуація вибору – це ситуація, у якій суб'єкт не може віддати перевагу жодному з варіантів вибору.
3) надати інформацію, яка слугуватиме основою для вибору, тобто покаже перевагу одного з варіантів над іншими. Інформація має бути конкретною і має виступати основою для прийняття альтернативних рішень.
4) оцінювати не успіх чи невдачу учня, а спробу. Учень підготовлений школою до самостійного вибору в житті, не драматизуватиме програш, а, маючи варіативне мислення, переорієнтується і доб'ється успіху іншими засобами і в іншій справі.
7. Орієнтуватися на творчість, а не на споживацтво.
Педагоги часто звинувачують учнів у споживацтві. Звичайно, для цього є підстави. Бездумне споживацтво охопило широкі верстви населення й молодь теж не оминуло.
Шлях розвитку наших учнів сприятливий для формування споживацьких інтересів. Вітчизняні методики дошкільного виховання лише незначною мірою спираються на самостійність, активність, природність входження дитини у світ дорослих. Причиною цього є насамперед те, що наповнюваність у групах дошкільних установ надто велика. Просвітницька діяльність серед батьків є також примітивною.
В сім'ї і у школі учень посідає позицію споживача суспільних цінностей: батьки забезпечують усім необхідним у побуті, школа дає знання і вміння, різні суспільні інститути (дитячий фонд, мережа бібліотек, табори відпочинку тощо) теж орієнтовані на те, щоб дати учневі матеріальні блага, інформацію тощо. Але з часом суспільство хоче бачити повнолітнього юнака чи дівчину не лише у ролі відпочивальників, а й у ролі трудівників. А вони до виконання цієї ролі не підготовлені, їх готували лише споживати.
Чи є альтернатива споживацтву? Можливо єдиною альтернативою споживацтву є творчість. Об'єктивною її основою є творчість дитини. Пізнання навколишнього світу, процес пошуку цінніші за одержаний результат. Гетевське "спочатку було Діло " має лягти в основу виховання, яке спроможне подолати негативну настанову учня на споживацтво. Але для цього на місце маніпулятивної педагогіки має прийти педагогіка творчості, на місце учня як суб'єкта педагогічних маніпуляцій – учень як суб'єкт діяльності.
8. Плідно використовувати вільний час.
Одна з основних проблем, над якою працюють спеціалісти в галузі педагогічної психології, соціології та педагогіки країн Західної Європи, – як навчити молодь плідно використовувати свій вільний час.
Входження в систему ринкових відносин загострить проблему проведення дозвілля молоді, зокрема учнівської. Виховний процес буде більш індивідуально зорієнтований , але, скоріше за все, ціною деяких утрат, зокрема внаслідок згортання широкої мережі закладів, які проводять роботу з дітьми в позаурочний час. Учень та батьки зіткнуться з проблемою раціональної організації вільного часу. Суспільство потребуватиме працівників здорових, високої кваліфікації, здатних швидко орієнтуватися у виробничих ситуаціях, іти на ризик, гостро відчувати нове. Педагогічне керівництво діяльністю учнів у вільний час добре було б здійснювати так, щоб допомагати їм у виробленні зазначених якостей.
ЗАКОН І МИ
Мета. Ознайомити учнів з основними питаннями законодавства щодо підлітків і молоді, з найбільш поширеними прикладами правопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів школи, розвивати інтерес учнів до читання літератури, матеріалів періодичної преси, слухання радіопередач, перегляду телепередач на правову тематику, виховувати в учнів правову свідомість.
План
1. Вступне слово. Ознайомлення з метою бесіди.
2. Основна частина бесіди «Закон і ми» (питання й відповіді на них. Обговорення ситуацій).
3. Підсумки бесіди. (Що дізнались учні, яку користь дала бесіда). Висновок.
Хід бесіди
1. Вступне слово.
З правовими питаннями ми зустрічаємось часто. Помилковою є думка, ніби сфера застосування права обмежується покаранням осіб, які вчинили різні правопорушення. Багато хто з учнів дивується, дізнавшись, Ідо наші повсякденні вчинки часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватись своїми правами І добре виконувати свої обов'язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що стосується вас, ви повинні знати. А звідки ж ви, учні, можете почерпнути правові знання? З уроків правознавства, виховних годин, позакласних заходів на правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телепередач. Сьогодні ми проводимо з вами бесіду на тему «Закон і ми». Мета бесіди така... (Ознайомлення з метою проведення бесіди).
2. Основна частина бесіди «Закон І ми».
(Питання й відповіді на них, обговорення ситуацій).
1. Що таке правознавство? Відповідь. Це суспільна наука про явища з життя співтовариства людей.
2. Що вивчає правознавство?
Відповідь. Важливі явища суспільного життя — право, мораль, юридичні норми, закони, юридичні права і обов'язки, види юридичної відповідальності.
3. На яких принципах у нашому суспільстві ґрунтується право? Відповідь: На принципах моралі.
4. Яку відповідальність за свої аморальні вчинки несе людина віком до 14 років? Відповідь. Вона несе відповідальність перед школою, товаришами, організацією, у якій працює, сім'єю. При неодноразових порушеннях можлива відповідальність перед комісією у справах неповнолітніх.
5. Яку юридичну відповідальність несе людина з 14 років?
Відповідь. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, пограбування, розбій, крадіжку, злісне і особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї, боєприпасів, наркотичних речовин, умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкодження майна.
6. Яка відповідальність настає в 15 років? Відповідь. Майнова відповідальність за заподіяння майнової шкоди.
7. Яка відповідальність настає з 16 років? Відповідь. Кримінальна за асі види злочинів.
8. Яка відповідальність настає з 18 років?
Відповідь. 18 років — це повне цивільне повноліття, коли настає відповідальність за всіма законами.
9. Які ви знаєте органи правопорядку? Відповідь. Суд, арбітраж, органи внутрішніх справ.
10. Що таке хуліганство?
Відповідь. Це умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають неповагу до суспільства.
11. Як карається законом хуліганство?
Відповідь. Позбавленням волі на строк до 1 року або виправними роботами на той же строк, або грошовим штрафом, а злісне хуліганство — позбавленням волі на строк від 1 до 5 років.
12. Чи були ви коли-небудь свідками хуліганства? Відповідає кожний учасник бесіди.
13. Чи допускав хтось із вас хуліганські дії щодо інших людей? Відповідає кожний учасник бесіди.
14. Що для кожного з вас є найбільшим злочином? Відповідає кожний учасник бесіди.
15. Поговоримо про право і школу. В якому законодавчому документі України закріплено право на освіту?
Відповідь. В Конституції.
16. А в яких документах у школі викладено обов'язки учнів? Відповідь. В «Законі про освіту», у Статуті школи, в Правилах для учнів.
17. Чи знаєте ви Правила для учнів? Відповідає кожний учасник.
18. Чи може учень працювати у вільний від навчання час (на канікулах), де саме? З якого віку? Що для цього потрібно? Чи знаєте ви, куди звернутись?
Відповідь. Так, може. З 14 років. Для цього потрібна заява батьків, дозвіл школи. Звертатися можна у соціальний відділ для молоді або в інспекцію у справах неповнолітніх.
19. Які правопорушення найчастіше бувають а нашій школі? Відповідає кожний учасник.
20. Що ви розумієте в адміністративному законодавстві під терміном «громадське місце»? Відповідь. Вулиці, вокзали, кінотеатри, театри, магазини, установи, бібліотеки, музеї, салони громадських видів транспорту, житлові будинки, подвір'я житлових будинків, школи тощо.
21. Назвіть кілька прикладів протизаконної поведінки в громадських місцях, свідками яких ви були. Відповідає кожний учасник.
22. Розглянемо кілька прикладів з нашого шкільного життя,
Перший приклад — ситуація із шкільного життя.
Користуючись тим, що у шкільному коридорі нікого не було, учень порвав чудову фотогазету, що висіла на стіні. Чи порушив цей учень правила поведінки в громадському місці, враховуючи те, що у скоєному вчинку він не признався?
Відповідає кожний учасник, обґрунтовуючи свою думку.
Другий приклад — ситуація із шкільного життя.
Один з учнів школи ненавмисне розбив шибку у вікні коридору. І хоч цього ніхто не бачив, хлопчик сказав про свій вчинок класному керівникові і однокласникам. Прийшовши додому, схвильований хлопчик розповів про неприємну подію батькам. Тато дістав шибку потрібного розміру, наступного дня учень приніс її в школу. Техпрацівники допомогли вставити шибку.
Як ви зважаєте, цей вчинок можна вважати порушенням поведінки в громадському місці?
Учні висловлюють свої думки.
23. Чи міг би ти стати на захист людини, яку б'ють, грабують чи хочуть збити? Відповідає кожен учасник.
24. Що означає «Охороняти природу»?
Відповідь. Не допускати такого впливу на навколишнє середовище, яке погіршувало б його. Це заходи проти викидів шкідливих газів а атмосферу, шкідливих стічних вод у річки, озера, моря. Виправляти помилки, допущені людьми в минулому: очищати річки і озера, відновлювати ліси, зберігати зникаючі види тварин і рослин.
25. Що таке власність неповнолітніх? Відповідь. Деякі особисті речі — одяг, книги та ін.
26. У яких випадках підліток може розпоряджатися цінним власним майном, наприклад, будинком, дачею, автомобілем?
Відповідь. У випадках спадку, дарування власності підлітка може бути будь-яке майно. Підліток, як і повнолітній, може володіти, користуватися, розпоряджатися цим майном.
27. Які ви знаєте основні обов'язки батьків , дітей?
Відповідь. Обов'язок батьків — виховувати дітей, піклуватися про їхній фізичний і моральний розвиток, про підготовку їх до праці. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а з разі потреби — повнолітніх непрацездатних дітей. Обов'язок дітей — піклуватися про батьків. У разі, якщо батьки непрацездатні і потребують допомоги — повнолітні працездатні діти їх утримують.
28. Де, коли, у яких випадках кожній людині з її житті можуть стати у нагоді юридичні знання? Відповідь. Коли людина сама порушила закон або коли допущено порушення закону по відношенню до неї,
29. Порівняйте дві галузі знань: медицину і правознавство. Скажіть, що спільне ви бачите між ними?
Відповідь. 8 обох галузях лікують людей: медицина лікує тіло, а правознавство — розум, вчинки людей.
Підсумки бесіди. Питання до учнів.
1. Що нового для себе ви дізналися з бесіди «Закон і ми»?
2. Що повчальне для себе ви почули?
3. Яку користь принесла для кожного з вас ця бесіда?
Висновок. Не за горами час, коли ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Від вас вимагається успішно займатися дорученою справою, бути відповідальним, виконувати громадянські обов'язки — хорошого трудівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками і зловживаннями а суспільстві, господаря багатств країни, сім'янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші пропозиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання, особливо важливим є зміцнення готовності боротися зі злом, непримиренність до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно громадянинові України.