Опис досвіду

 

 

                                                                                    Навчання без міркувань –

                                                                                    марна справа.

                                                                                            Конфуцій

 

     Становлення України як демократичної, правової   держави, формування    засад    громадянського    суспільства    зумовлюють  необхідність підвищення рівня правової культури населення, вирішення на  державному рівні  питання  подальшого розвитку правосвідомості, подолання правового нігілізму, задоволення потреб громадян у одержанні  правових знань. Це може бути забезпечено, насамперед, шляхом удосконалення правової освіти населення.

     Правова освіта – це структурний компонент освіти в Україні, процес набуття правових знань, навичок та вмінь, формування поваги до права, закону, прав та свобод людини, відповідних правових орієнтацій та оцінок, правових поведінкових установок та мотивів правомірної поведінки тощо. Мета шкільної правової освіти обумовлюється: 1) загальною метою освіти, визначеною у Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), Національній доктрині розвитку освіти; 2) метою загальної середньої освіти (Закон України «Про загальну середню освіту», Концепція загальної середньої освіти); 3) метою правової освіти (Національна програма правової освіти населення 2001); 4) метою шкільної суспільствознавчої освіти (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти 2004, 2011). У свою чергу, мета шкільної правової освіти детермінує цілі шкільних правознавчих курсів, їх розділів та тем, цілі кожного уроку та персональні (персоніфіковані) цілі навчання правознавства, які стосуються конкретного учня й відображають його особисті прагнення, наприклад, підвищення рівня навчальних досягнень, участь в олімпіаді з правознавства певного рівня й перемога, участь у роботі МАН тощо.

     У вступі Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта XXI століття – це освіта для людини, її стрижень – розвиваюча, культурно творча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем…». У Державному стандарті базової і повної загальної освіти серед завдань освітньої галузі «Суспільствознавство» зазначені підготовка учнів до взаємодії, самореалізації, формування відповідних компетенцій; формування критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів; життєвих,  комунікативних, інтелектуально-інформаційних навичок.

     Проблема формування навичок критичного мислення в учнів шкіл нині стоїть дуже гостро. Як свідчать дослідження, переважна більшість  школярів не володіє такими логічними операціями як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, порівняння. Такий стан речей є загрозою для демократичних перспектив України, спричиняє прийняття незважених рішень майбутніми громадянами, наслідки яких обов’язково відіб’ються на наступних поколіннях; зменшує конкурентоспроможність нашої держави в світі.

     Саме технологія критичного мислення формує здатність до самостійної оцінки явищ дійсності, наукових знань, думок, тверджень інших людей, уміння бачити їх позитивні та негативні сторони. І тому актуальність   проблеми формування критично мислячої особистості засобами  шкільної правової освіти не викликає сумніву.

Критичне мислення (грец. kritike – мистецтво розбирати, судити) виявляється в здатності самостійно визнати загальноприйняті стандарти або заперечити їх, висуваючи суттєві та переконливі аргументи. «Навчання без міркування – марна праця», – цей вислів Конфуція є актуальним для сучасної освіти. Технологія критичного мислення передбачає необхідність навчити учня розумових операцій для того, щоб він міг знайти правильні шляхи розв'язання проблем і життєвих ситуацій.

     У витоків цього напрямку стояли такі видатні вчені, як Л. Виготський, Дж.  Дьюї, М. Коул, Д. Вертч, Д. Брунер. Свої наукові дослідження присвятили цій проблемі вітчизняні вчені М. Жрасовицький, О. Бєлкіна, Ю. Стежко, Н. Софій, педагоги-новатори С. Пеняєв, О. Боровська, М. Корсун, І. Карпова, В. Ковальова та інші. 

     Пометун О. І., Пилипчатіна Л. М.   визначаються основні вміння критично мислячої особистості:

-  використовувати такі мисленнєві операції як аналіз, синтез, оцінювання в роботі з різними джерелами інформації;

- ставити запитання різних типів і відповідати на них, виходячи з особливостей джерела інформації або ситуації;

- ефективно здійснювати пошук інформації, використовуючи різні тексти і джерела, структурувати, систематизувати та критично оцінювати її;

-    вирізняти факти від думок, виявляти необ'єктивність інформації;

-    аргументувати власну думку;

-    конструювати тексти різних видів в усній та письмовій формах[ Основи К. М.].

     За мету своєї роботи ставлю необхідність  створення  ситуації, в якій розвиваються мисленнєві властивості учнів; дати  кожному учневі відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости  в умовах успіху; розвинути здатність до навчання та самовдосконалення, прийняття ефективних рішень.

     Основною ідеєю мого досвіду є: за допомогою ефективної системи різноманітних традиційних та інноваційних форм, методів і прийомів роботи створювати на уроці  правознавства ситуацію критичного мислення через призму аналізу нормативно-правові актів.  

Для такого підходу надзвичай­но важливим є застосування форм групової роботи, що сприяє фор­муванню здібностей мислення. В процесі такої роботи учні форму­ють свої думки, зрозуміло вислов­люють їх. У ході обговорення ідеї в групі учень змушений перекон­ливо аргументувати свою думку. Школярі навчаються слухати інших, ділитися судженнями, вихо­вують уміння утримуватися від по­квапливих думок або бажання не­гайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи ко­лективно, вони отримують колек­тивну мудрість, різноманітність висловлювань та поширюють коло застосування особистих ідей. Відкриті діалоги на уроці вихову­ють в учнів віру в свої сили, вміння відстояти свою думку шляхом ди­скусій, порівнянь, узагальнень; удосконалюють мовлення, дають більш глибокі знання. У процесі роботи за тех­нологією критичного мислення учень опановує прийоми роботи з інформацією та активного використання їх у самостійній ро­боті.

      Підтримуючи думку  ряду науковців та практикуючих вчителів, які займалися  проблемою розвитку критичного мислення,  виділяю три  ключові  етапи уроку: перший етап – актуалізація  пізнавальних  процесів – «виклик», під час якого  спрямовую учнів на  те, щоб вони  думали над темою, яку починають вивчати, і ставити запитання. На даному етапі намагаюсь пробудити в учнів  зацікавленість, певне схвилювання, провокую учнів думати, згадувати те, що вони вже знають, тому доцільним вважаю використовувати словесні методи  навчання, а саме прийом мозкового штурму та бесіду. Варто звернути увагу, що на цьому етапі доцільним буде використання висловів відомих юристів-теоретиків та практиків, пов’язаних з темою уроку. Наприклад, до теми уроку «Кримінальне право. Поняття та ознаки злочину» для актуалізації опорних знань та умінь використовую твердження  італійського  вченого  Ч. Беккарія: «Право верховної влади  карати за злочини базується  на необхідності захищати довірене їй суспільне благо від узурпації його приватними особами».  Вважаю, що обов’язковою умовою евристичної бесіди на стадії «виклик» є формулювання питань, дотичних до нової теми. Наприклад, при вивчені теми «Правосуддя та судова влада України» застосовую прийом «мозкового штурму» з обов’язковим акцентом на знання нормативно-правового акту: Що вам відомо про систему стримувань та противаг? Які компоненти даної системи вам відомі? Крім того стимулюю  учнів до мислення, пропонуючи поміркувати над поставленою на початку уроку проблемою, епіграфом із проблемним змістом (Див. урок №2).   

     Другий етап роботи на уроці-формування критичного мислення – засвоєння змісту або «осмислення».  Що має супроводжувати етап «осмислення», які методи та прийоми йому характерні? Головним завданням цього етапу вважаю  підтримку зацікавленості, викликаної на першому етапі  уроку, стимулювання старання учнів та відстеження засвоєння нових знань. На цьому етапі відбувається  безпосереднє ознайомлення учня з новою інформацією шляхом прослуховування розповіді, ознайомлення із текстом підручника та нормативно-правового акту, складання схем та таблиць, розв’язання  юридичних ситуацій і т. д. Обов’язково  ознайомлюю учнів із критеріями аналізу нормативно-правових актів. Пропоную пам’ятки, розроблені на основі законопроекту «Про нормативно-правові акти», які полегшують роботу учнів при опрацюванні завдань уроку (Додаток №2).   

     Стадія «осмислення» розпочинається із оголошення теми уроку. На цьому етапі   використовую педагогічний прийом «Народна трибуна», пропонуючи учням висловити думку – що вони очікують від нової теми. Слід зазначити, що даний прийом досить позитивно себе виправдав на уроках в 10-11 класах правничого профілю навчання. У 9 класі застосовую прийом «сенкан»  для досягнення мети – висвітлення учнем власного розуміння нової теми уроку. Наприклад, у 9 класі при вивченні теми «Що таке конституція» пропоную висвітлити власне бачення поняття преамбула, конституція, законодавча влада, виконавча влада, судова влада (Див урок №5). Учитель на цьому етапі виступає фасилітатором навчального процесу, спрямовуючи  та коригуючи  учнівську роботу.

     Переконаний, що коли учень керує  своїм розумінням, він включається  в процес уведення нової інформації в схему знань, які вже має,  зіставляє нове з тим, що йому  відомо,  будує мости між новим і вже відомим. Наприклад, при вивчені  в 10 класі теми «Культурні права та свободи» використав практичний метод навчання (прийом «Знаю – хочу дізнатися – дізнався»). Слід зазначити, що цей прийом я застосовую в роботі  з темами, які раніше вже частково вивчались учнями. Цінність цього прийому не викликає сумніву, адже він охоплює всі етапи уроку та є сполучним компонентом при формуванні критичного мислення на основі аналізу нормативно-правових актів (Див. урок №3 ).

     Значну увагу приділяю розвитку здібностей виклада­ти свої думки на письмі. Формування критичного мислення  на стадії засвоєння нового матеріалу не уявляю без застосування прийому «гамбургера» – різновиду твору-ессе. До прикладу, в 10 класі  на уроці №67 «Загальні засади конституційного ладу України»  учні об’єднуються  у групи  та складають  твір – ессе на одну із запропонованих тем: Україна  – правова держава? Чи є в Україні громадянське суспільство? Учні, здійснюючи теоретико-практичний аналіз Конституції України,  формулюють власні точки зору (Див. урок №1 ). Закріплення нового матеріалу обов’язково супроводжується   аналізом нормативно-правового акту. Це дає можливість порівняти пояснення  вчителя з матеріалом документа та зробити власні висновки. Прикладом може бути робота над витягом з Кримінального кодексу на уроці в 11 класі за темою: Кримінальне право. Поняття та ознаки злочину (Додаток №3).

     Досить цікавим і дієвим є прийом «Навчаючи вчуся», який дає змогу учням опрацювати матеріал швидко і у великій кількості. Наприклад, при  аналізі учнями ст. 66-67 Кримінального кодексу України один варіант опрацьовує матеріал – «обставини, які пом’якшують покарання», а інший – «обставини, які обтяжують покарання».  Після опрацювання учні діляться отриманими знаннями. Завдання вчителя – перевірити якість засвоєння отриманої учнями інформації.

     У роботі з учнями застосовую при­йоми, за допомогою яких мож­на інтенсифікувати процес аналізу нормативно-правових актів, читан­ня наукових текстів, прослуховування лекції тощо. Прийо­ми, пов’язані з вирішенням цієї проблеми(«Читання з позначками», «Знайди зайве», «Ключові терміни», «Віднайди колізію»), дають змогу ініціювати та організо­вувати процес мислення учня з метою  формування свого аналітичного су­дження.

     Завершальний етап уроку з використанням  технології критичного мислення – рефлексія.  На цьому етапі спонукаю учнів  висловлювати  своїми  словами  отриману інформацію, оскільки загальвідомим є той факт, що ми краще запам’ятовуємо  те, що  формуємо в особистому контексті.  Використовую метод міні-проектів: учні об’єднуються в групи по 3-4 і опрацьовують роздатковий матеріал, вирішують поставлені перед ними завдання,  презентують  результати своєї роботи. Як бачимо, даний метод не лише  формує базу знань, але  є логічним продовженням  прийому «навчаючи вчуся». Етап  рефлексії цінний для формування критичного мислення  тим, що  на ньому відбувається  осмислення нового матеріалу, адаптація нових понять в особистій системі знань учня, тобто  зміна вже існуючого уявлення (особливо хибного), реструктуризація сформованих зв’язків. З цією метою  підсумки своїх уроків підводжу, повертаючи учнів до проблеми поставленої на початку уроку. Досить актуальним при  формуванні критичного мислення у школярів, вважаю, є застосування на підсумковому етапі уроку прийому «відкритий мікрофон», який узагальнює і систематизовує набуті знання та вміння критично мислити. Доцільним є використання прийому  «діаграма Венна»,  який дає можливість розвивати мисленнєві якості учня наочно (Див урок №1).

     Формування навичок критичного мислення  продовжую і в позакласній роботі. Робота з обдарованою молоддю потребує великої концентрації умінь, навичок, ерудованості  вчителя. Вміння аргументувати власну точку зору, ефективно здійснювати пошук інформації, конструювати тексти різних видів розвиваю під час підготовки учнів до олімпіад, конкурсів-захистів наукових робіт, турнірів з правознавства. Особливості формування  критичного  мислення в процесі  підготовки до турнірів та олімпіад з правознавства висвітлено мною у статті «Особливості підготовки учнів до олімпіад та турнірів з правознавства» (Див. опубліковані статті №3). Приклад учнівської доповіді з питання «Вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України: удосконалення процесуальних особливостей взаємовідносин», на мою думку, яскраво ілюструє вище сказане (Додаток № 4).

     Проявом сформованості критичного мислення учнів є дослідження  під час написання наукової роботи. Пропоную учням такі теми робіт, які спонукають  критично сприймати інформацію  та  висловлювати аргументоване бачення проблеми. Серед наукових доробків моїх вихованців: «Співвідношення повноважень органів місцевого самоврядування та Іваничівської районної державної адміністрації» (2012 р.), «Злочинність неповнолітніх: аналіз судової практики» (2013 р.), «Кримінальний проступок»  як  необхідний  елемент  політики  у сфері боротьби зі злочинністю» (2014 р.), «Кримінальна юстиція щодо неповнолітніх: проблеми становлення та перспективи становлення» (2014 р.) (Додаток № 5). Результатом ефективності методики формування  критично мислячої особистості вважаю успішні виступи моїх вихованців на  олімпіадах, турнірах та  конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт (Додаток № 1)

     Отже, шляхом створення у процесі навчання правознавства умов, що забезпечують правовий (інтелектуальний, духовний, соціальний) розвиток особистості учня, я намагаюсь реалізувати таке педагогічне завдання, як формування критичного мислення учнівської молоді. Переконаний, що мої учні, завдяки вищезазначеним методам та прийомам, будуть готові реалізувати свої громадянські права та обов’язки, толерантно ставитися до поглядів інших, відповідати перед суспільством та державою за свої вчинки.

 

№1 Досягнення учнів.docx

№2 Пам'ятка нпа.docx

№3 План аналізу статті.docx

№4 Турнірне питання.docx

№5 Анотований каталог робіт.docx